Причини прості і в 99% випадків, є наслідком поведінки та специфіки роботи користувача з Facebook.
Будь-хто з користувачів Facebook може в один прекрасний день виявити себе в числі заблокованих. Це може статися через порушення правил соціальної мережі.
Основні правила коритування Facebook:
1. Завжди використовуйте своє справжнє ім'я.
2. Тільки фізичні особи можуть реєструватися на Facebook
Виключно приватним особам дозволено мати обліковий запис на Facebook. Для організацій, спільнот та корпоративного бізнесу пропонуються такі інструменти, як сторінки та групи.
І ще, під приватною особою розуміється тільки людина. Так, в Facebook можна легко знайти акаунти собачок, кішечок і інших тварин, але це суперечить правилам і легко підпадає під санкції.
3. Не створюйте кілька акаунтів
Забороняється створювати кілька облікових записів і заходити в Facebook під різними іменами.
4. Не займайтеся накруткою кількості друзів
Мова йде про те, що занадто швидке зростання друзів на Facebook може бути розцінено як накрутка.
5. Не розміщуйте чужі матеріали без дозволу автора
Закони про авторське право і політика Facebook забороняють вам розміщувати чужі матеріали без дозволу автора і вказівки джерела інформації.
Мы, украинское общество, в широком смысле хотим в этом конфликте победить. Мы считаем что на нас напали несправедливо, потому мы хотим остановить нападение и вернуть/компенсировать что у нас забрали, ну и желательно не умереть в процессе, такова наше цель. Речь только о конфликте с РФ, наше стремление к реформированию страны это другая игра, рассматриваем только эту. Хочу заметить пару вещей:
1) Противник, я про РФ или путинский режим если хотите, в военном смысле бесконечно сильнее нас, по крайней мере в данный момент. Теоретически мы могли это несколько уровнять призвав еще миллион людей под ружье, но это не цель, потому что:
2) Война и физическое уничтожение противника это только часть игры. Игра включает в себя политику и экономику и идеологию. Это военно–политически–экономически–идеологический конфликт между системами из миллионов людей. И мы, украинцы, хотим в этом большом конфликте победить.
3) Здесь много факторов и есть другие игроки, потому далеко не все зависит от нас. Волноваться стоит только про то, на что мы можем повлиять.
4) Большая картина такая что и наша и противника экономика стремительно разваливается. У нас намного хуже стартовые условия, но нам помогают. Похоже что другие игроки готовы выделить столько денег, сколько надо чтоб наше экономика стала снова расти. При том что мы серьезно настроены делать реформы, это абсолютно реалистично. Противнику при этом помочь некому. Мы не можем влиять на цену на нефть, но при этой цене обвал в экономике противника не остановится даже при отмене другими игроками санкций. Но опять таки, в наших интересах чтобы противник максимально ослаб экономически, потому нам выгодно чтоб санкции действовали максимально долго и желательно усиливались.
5) Не только в экономическом плане нам выгодно тянуть время. В идеологическом тоже. Вражеская идеология основывается на лжи, заменяет картину реальности на поддельную. Но чем больше проходит времени и чем больше неизбежный экономический ущерб будет нанесён противнику — тем больше несоответствий между поддельной картиной и реальностью будут видеть россияне. Тянуть время выгодно для идеологической борьбы. Пропаганда уже не увеличит число ватников, а голодный желудок уменьшит. Это ослабит режим политически, это не значит что сразу будет майдан и т.п,, просто со временем противник слабеет, а мы — нет. В шахматах цель хода – сделать позицию лучше чем была до этого относительно позиции противника, так и тут.
6) Учитывая все это, какую мы, общество, можем поставить задачу нашим военным? Пойти[ видалено модератором ]врага? Нет, это нереалистично, мы потратим ресурсы в пустую. Отступить чтоб не было жертв? Нет, тогда враг будет наступать и захватит нас раньше чем ему будет нанесён критический экономический и политический ущерб, это проигрыш. Можем ли мы все силы бросить на защиту каких то символичных вещей? Нет, нам нужна реальная победа, а не символическая. Гробить людей тысячами ради эго и символов – это стиль Сталина, но не наш. Мы можем только нашим военным поставить задачу максимально, насколько позволяет рациональное расходование ресурсов (тут техника или патроны не так важны, если что запад подкинет, прежде всего мы хотим меньше терять людей), замедлить военное продвижение врага, сделать его максимально дорогим и сложным. Понятно что в обороне с фортификацией, подвозом припасов, поддержкой артиллерии и отступлении с жестоким боем мы несём меньше потерь чем враг и меньше чем понесли бы в атаке или в защите символов во чтобы то не стало. Похоже, эту задачу военные сейчас выполняют хорошо, критиковать их не за что. Если противники сейчас закрепятся в аэропорту, или там возьмут Пески, они конечно будут выставлять это как супер победу, но реально в контексте широкой игры они проигрывают. Всю свою военную мощь по экономическим и идеологическим причинам противник не может применить, потому долго топчется стараясь завоевать небольшой кусочек территории при этом неся абсолютно несопоставимые экономические и политические потери, и закладывая основу для своего краха, который вернет нам все, что он захватил.
Я не говорю что мы действуем идеально, но мы выигрываем, или другими словами наша позиция становится относительно лучше позиции противника со временем. Потому любое нытье по сути не имеет смысла, во–первых все не так плохо, а во вторых паника и нытье только мешает обществу эффективно делать то, что оно может: давить на политиков и добиваться качественных реформ, развивать бизнес, побеждать в идеологической войне, заменять собой охеревшую политическую элиту из прошлого. Все продолжайте делать свое дело хорошо, растите профессионально и зарабатывайте больше делая более эффективно работу, вносите свой вклад в общее дело, мы уже на пол–пути к победе. Да вообще не каждому поколению воинов выпадает честь защищать свою землю от превосходящих сил подлого врага и победить, что может быть лучше? Слава нашим воинам!
P.S. Вводить или не вводить военное положение? Да какая в ж*пу разница, к победе это не имеет прямого отношения, что нам выгоднее, то и нужно делать.
Чому Волноваха — не Шарлі, а #ЯНеВолноваха Для початку, коротка історія – хто не знає. У місті Парижі була редакція журналу з назвою «Шарлі Ебдо», який малював ядучі карикатури на все навкруги, в тому числі – на пророка Магомета.
Радикальні ісламісти увірвалися до редакції і вбили 12 осіб. Мільйони французів вийшли на вулиці під гаслами «Я – Шарлі» щоб показати: атака на людей лише за їхні переконання, хай навіть висловлені в образливій для когось формі, – це атака в тому числі на мене, «я – за країну вільних переконань».
На жалобній ході у Парижі були лідери багатьох країн, в тім числі і Петро Порошенко. Єдине, що їх об'єднувало – вони фактично підтримали гасло «Я – Шарлі», тобто «Я – проти обмеження свободи переконань».
Вчора неподалік райцентру Волноваха терористи ДНР розстріляли на українському блокпосту автобус сполученням Златоустівка-Донецьк. Загинули 12 пасажирів автобуса, про переконання і вподобання яких ми не знаємо нічого.
Терористи скоріше за все не мали на меті влучити в автобус – вони тупо, саме тупо, в них це стиль життя, лупанули по «укропу». Ну і вбили тих, кого вони самі, певне, вважають «громадянами ДНР, котрі потерпають від свавілля хунти».
І я більш ніж переконаний, що дехто з родичів загиблих, а може й чимало хто, буде звинувачувати українську владу, як звинувачували її на камеру мешканці сіл з околиць Маріуполя: «що вони сюди припхали свою армію, понаставили блокпостів, влаштували нам тут війну».
Тим не менш, купа українських користувачів соцмереж вже влаштувала флеш-моб з теґом «Я – Волноваха». Логіка така: якщо через загибель французьких журналістів у Париж приїхали лідери розвинених країн, то через загибель пасажирів автобуса…
Ну, по-перше, це зневага. У Парижі розстріляно конкретно відомих журналістів з конкретно редакції «Шарлі», вбивці навіть вигукували на вулиці «Ми вбили Шарлі!» А в нас що – вбито Волноваху?
Ні, містечко стоїть як і стояло. Вбито мешканців Волновахи? Теж не факт, що всі загиблі були саме з цього містечка.
Трагічно загиблих людей, які опинилися не в той час не в тому місці одночасно знеособили, накрили брендом найближчого населеного пункту і намагаються використати для невдалого геополітичного мавпування – навіть не завдавши собі справи дізнатися їхні імена.
По-друге, це карґо-культ. Так само як дикуни на островах Тихого океану складали солом'яні макети літаків, сподіваючись, що вони принесуть їм смачну їжу і корисні дрібнички, так і наші народні умільці тупо передерли щось у «білих людей» не розуміючи як воно насправді працює.
По-третє, це вторинність. Бажання «виїхати» на чужому креативі, на чужому бренді – ще й у такій трагічній ситуації.
Панове, більшість простих людей у Європі доволі приблизно уявляє, що таке Україна, Донбас і чому там війна. От скільки з українців знають різницю між Карабахом та Нахічеванню? Хто з нас переймався кривавою громадянською війною в Таджикистані та роллю Узбекистану в ній?
А це події часів не таких далеких, вже періоду незалежної України. Не треба сподіватися, що ми важимо для громадян Франції чи Німеччини більше, ніж для нас важить Вірменія чи Азербайджан. Можливо і важимо, в певні періоди, але сподіватися на це все-таки не варто.
А що треба робити – так це, в першу чергу, намагатися якнайкраще розуміти суспільства Європи, усвідомлювати культурний контекст тамтешніх мешканців, намагатися якнайдоступніше та найефективніше донести до них українське бачення ситуації.
Наразі ж це виглядає не менш жалюгідно, ніж анекдотичні дружини червоних офіцерів у Львові 1939: ніби і вийшла на вулицю у європейській одежині, от тільки нічна сорочка на людях виглядає дикувато.
Путін не боїться ні НАТО, ні України. Він намагається втримати владу.
Би–Би–Си беспристрастно, назадавав кучу вопросов, взяла интервью у эксперта «Левада–центра» про жизнь в стране и рейтинг президента в течение последних 15 лет. Пики популярности которого — конец 1999–го — начало 2000–го, конец 2003–го, 2008–й и 2014–й — это война! С 2008 года по 2013 Путин потерял треть своих сторонников, уже ничего не помогало, шло только снижение рейтинга и вот результат, где мы сейчас и находимся. 2013 год это еще и работа СМИ — практически год непрерывной кампании нагнетания страха, конфронтации, угрозы войны с Западом, но это еще как–то работало до октября–ноября и оценки оставались на приличном уровне, а сейчас всё обвалилось и их просто не делают! Все дутое! Смысл и цель путинского режима — сохранение себя как можно дольше в неизменном виде. Именно Крым, собственно, и позволил режиму сохраниться в неизменном виде.
Працівники «середньої ланки освіти, медицини, бюджетних, державних установ» взагалі жодного відношення до цієї теми не мають. Ми говоримо про приватні установи і приватних підприємців.
Я так розумію, що ваша позиція така, що нехай чувак на тачці за 50К і далі платить 243,60грн/міс податків. Бо, а раптом, заплативши податки, він не захоче підняти зарплату?
Як на мене, така позиція, як мінімум, дивна. Власне, працівники «середньої ланки освіти, медицини, бюджетних, державних установ» саме тому і живуть на межі з бідністю, бо платити їм достойну зарплатню немає з чого. Між іншим, приватні підприємці в Європі платять до 50% податків, і нічого, не скаржаться. Ці податки включені у вартість товару/послуг.
Що стосується роботи, то роботи є «валом». Реально «валом». Але тільки така робота, де треба реально працювати, а не протирати штани.
От цікаво, всі обурюються, що треба буде платити податки. Так, якщо ж ви хочете жити по-європейськи, то треба і платити податки по-європейськи. Тобто прозоро, чесно і багато.
Кого це торкнеться в першу чергу?
Мажорів які їздять на машинах за 100К доларів, живуть в 3-х поверхових будинках за 500К доларів, а платять 243,60грн/міс єдиного податку.
І не проблема в тому, що в них є гроші. Люди, які самі себе забезпечують роботою, створюють собі і іншим робочі місця, це круто. Але проблема в тому, що вони не хочуть платити навіть ті мізерні 3-5% податків, які передбачені для легального ведення бізнесу. От їх і треба перевіряти, чому витрати в тисячі раз перевищують заробіток.
А у більшості звичайних людей і так знімають до 40% з зарплати. Їм переживати нічого.
Власне, а що могло змінитись за один не повний рік? Такі речі не змінюються десятиліттями, треба бути реалістами.
А якщо в когось є сумніви, то просто прогуляйтесь по місту, проїдьтесь громадським транспортом, подивіться на людей… і всі ілюзії розвіються. Люди повинні, в першу чергу, внутрішньо дорости до європейців, а всі ці «одні дають, інші беруть» — то є наслідок, а не причина.
Міський голова Львова Андрій Садовий заявив про свою підтримку лідера Партії регіонів Віктора Януковича на посаду Президента України. Він запевнив і про готовність сприяти перемозі лідера Партії регіонів на виборах за допомогою свого медіа-ресурсу. Те, що мер Львова вирішив на виборах підтримати Януковича, у Партії регіонів сприйняли схвально.
Я це все чудово розумію.
От тільки людям треба пояснювати яку саме позицію обиратиме кандидат в тих чи інших голосуваннях. Які закони готуватиме і т.д, а не 100500 раз про «регіоналів» і Федорука…
Причини прості і в 99% випадків, є наслідком поведінки та специфіки роботи користувача з Facebook.
Будь-хто з користувачів Facebook може в один прекрасний день виявити себе в числі заблокованих. Це може статися через порушення правил соціальної мережі.
Основні правила коритування Facebook:
1. Завжди використовуйте своє справжнє ім'я.
2. Тільки фізичні особи можуть реєструватися на Facebook
Виключно приватним особам дозволено мати обліковий запис на Facebook. Для організацій, спільнот та корпоративного бізнесу пропонуються такі інструменти, як сторінки та групи.
І ще, під приватною особою розуміється тільки людина. Так, в Facebook можна легко знайти акаунти собачок, кішечок і інших тварин, але це суперечить правилам і легко підпадає під санкції.
3. Не створюйте кілька акаунтів
Забороняється створювати кілька облікових записів і заходити в Facebook під різними іменами.
4. Не займайтеся накруткою кількості друзів
Мова йде про те, що занадто швидке зростання друзів на Facebook може бути розцінено як накрутка.
5. Не розміщуйте чужі матеріали без дозволу автора
Закони про авторське право і політика Facebook забороняють вам розміщувати чужі матеріали без дозволу автора і вказівки джерела інформації.
1) Противник, я про РФ или путинский режим если хотите, в военном смысле бесконечно сильнее нас, по крайней мере в данный момент. Теоретически мы могли это несколько уровнять призвав еще миллион людей под ружье, но это не цель, потому что:
2) Война и физическое уничтожение противника это только часть игры. Игра включает в себя политику и экономику и идеологию. Это военно–политически–экономически–идеологический конфликт между системами из миллионов людей. И мы, украинцы, хотим в этом большом конфликте победить.
3) Здесь много факторов и есть другие игроки, потому далеко не все зависит от нас. Волноваться стоит только про то, на что мы можем повлиять.
4) Большая картина такая что и наша и противника экономика стремительно разваливается. У нас намного хуже стартовые условия, но нам помогают. Похоже что другие игроки готовы выделить столько денег, сколько надо чтоб наше экономика стала снова расти. При том что мы серьезно настроены делать реформы, это абсолютно реалистично. Противнику при этом помочь некому. Мы не можем влиять на цену на нефть, но при этой цене обвал в экономике противника не остановится даже при отмене другими игроками санкций. Но опять таки, в наших интересах чтобы противник максимально ослаб экономически, потому нам выгодно чтоб санкции действовали максимально долго и желательно усиливались.
5) Не только в экономическом плане нам выгодно тянуть время. В идеологическом тоже. Вражеская идеология основывается на лжи, заменяет картину реальности на поддельную. Но чем больше проходит времени и чем больше неизбежный экономический ущерб будет нанесён противнику — тем больше несоответствий между поддельной картиной и реальностью будут видеть россияне. Тянуть время выгодно для идеологической борьбы. Пропаганда уже не увеличит число ватников, а голодный желудок уменьшит. Это ослабит режим политически, это не значит что сразу будет майдан и т.п,, просто со временем противник слабеет, а мы — нет. В шахматах цель хода – сделать позицию лучше чем была до этого относительно позиции противника, так и тут.
6) Учитывая все это, какую мы, общество, можем поставить задачу нашим военным? Пойти [ видалено модератором ] врага? Нет, это нереалистично, мы потратим ресурсы в пустую. Отступить чтоб не было жертв? Нет, тогда враг будет наступать и захватит нас раньше чем ему будет нанесён критический экономический и политический ущерб, это проигрыш. Можем ли мы все силы бросить на защиту каких то символичных вещей? Нет, нам нужна реальная победа, а не символическая. Гробить людей тысячами ради эго и символов – это стиль Сталина, но не наш. Мы можем только нашим военным поставить задачу максимально, насколько позволяет рациональное расходование ресурсов (тут техника или патроны не так важны, если что запад подкинет, прежде всего мы хотим меньше терять людей), замедлить военное продвижение врага, сделать его максимально дорогим и сложным. Понятно что в обороне с фортификацией, подвозом припасов, поддержкой артиллерии и отступлении с жестоким боем мы несём меньше потерь чем враг и меньше чем понесли бы в атаке или в защите символов во чтобы то не стало. Похоже, эту задачу военные сейчас выполняют хорошо, критиковать их не за что. Если противники сейчас закрепятся в аэропорту, или там возьмут Пески, они конечно будут выставлять это как супер победу, но реально в контексте широкой игры они проигрывают. Всю свою военную мощь по экономическим и идеологическим причинам противник не может применить, потому долго топчется стараясь завоевать небольшой кусочек территории при этом неся абсолютно несопоставимые экономические и политические потери, и закладывая основу для своего краха, который вернет нам все, что он захватил.
Я не говорю что мы действуем идеально, но мы выигрываем, или другими словами наша позиция становится относительно лучше позиции противника со временем. Потому любое нытье по сути не имеет смысла, во–первых все не так плохо, а во вторых паника и нытье только мешает обществу эффективно делать то, что оно может: давить на политиков и добиваться качественных реформ, развивать бизнес, побеждать в идеологической войне, заменять собой охеревшую политическую элиту из прошлого. Все продолжайте делать свое дело хорошо, растите профессионально и зарабатывайте больше делая более эффективно работу, вносите свой вклад в общее дело, мы уже на пол–пути к победе. Да вообще не каждому поколению воинов выпадает честь защищать свою землю от превосходящих сил подлого врага и победить, что может быть лучше? Слава нашим воинам!
P.S. Вводить или не вводить военное положение? Да какая в ж*пу разница, к победе это не имеет прямого отношения, что нам выгоднее, то и нужно делать.
ukraine.d3.ru
Тут одне з двох і це принципово різні позиції.
Для початку, коротка історія – хто не знає. У місті Парижі була редакція журналу з назвою «Шарлі Ебдо», який малював ядучі карикатури на все навкруги, в тому числі – на пророка Магомета.
Радикальні ісламісти увірвалися до редакції і вбили 12 осіб. Мільйони французів вийшли на вулиці під гаслами «Я – Шарлі» щоб показати: атака на людей лише за їхні переконання, хай навіть висловлені в образливій для когось формі, – це атака в тому числі на мене, «я – за країну вільних переконань».
На жалобній ході у Парижі були лідери багатьох країн, в тім числі і Петро Порошенко. Єдине, що їх об'єднувало – вони фактично підтримали гасло «Я – Шарлі», тобто «Я – проти обмеження свободи переконань».
Вчора неподалік райцентру Волноваха терористи ДНР розстріляли на українському блокпосту автобус сполученням Златоустівка-Донецьк. Загинули 12 пасажирів автобуса, про переконання і вподобання яких ми не знаємо нічого.
Терористи скоріше за все не мали на меті влучити в автобус – вони тупо, саме тупо, в них це стиль життя, лупанули по «укропу». Ну і вбили тих, кого вони самі, певне, вважають «громадянами ДНР, котрі потерпають від свавілля хунти».
І я більш ніж переконаний, що дехто з родичів загиблих, а може й чимало хто, буде звинувачувати українську владу, як звинувачували її на камеру мешканці сіл з околиць Маріуполя: «що вони сюди припхали свою армію, понаставили блокпостів, влаштували нам тут війну».
Тим не менш, купа українських користувачів соцмереж вже влаштувала флеш-моб з теґом «Я – Волноваха». Логіка така: якщо через загибель французьких журналістів у Париж приїхали лідери розвинених країн, то через загибель пасажирів автобуса…
Ну, по-перше, це зневага. У Парижі розстріляно конкретно відомих журналістів з конкретно редакції «Шарлі», вбивці навіть вигукували на вулиці «Ми вбили Шарлі!» А в нас що – вбито Волноваху?
Ні, містечко стоїть як і стояло. Вбито мешканців Волновахи? Теж не факт, що всі загиблі були саме з цього містечка.
Трагічно загиблих людей, які опинилися не в той час не в тому місці одночасно знеособили, накрили брендом найближчого населеного пункту і намагаються використати для невдалого геополітичного мавпування – навіть не завдавши собі справи дізнатися їхні імена.
По-друге, це карґо-культ. Так само як дикуни на островах Тихого океану складали солом'яні макети літаків, сподіваючись, що вони принесуть їм смачну їжу і корисні дрібнички, так і наші народні умільці тупо передерли щось у «білих людей» не розуміючи як воно насправді працює.
По-третє, це вторинність. Бажання «виїхати» на чужому креативі, на чужому бренді – ще й у такій трагічній ситуації.
Панове, більшість простих людей у Європі доволі приблизно уявляє, що таке Україна, Донбас і чому там війна. От скільки з українців знають різницю між Карабахом та Нахічеванню? Хто з нас переймався кривавою громадянською війною в Таджикистані та роллю Узбекистану в ній?
А це події часів не таких далеких, вже періоду незалежної України. Не треба сподіватися, що ми важимо для громадян Франції чи Німеччини більше, ніж для нас важить Вірменія чи Азербайджан. Можливо і важимо, в певні періоди, але сподіватися на це все-таки не варто.
А що треба робити – так це, в першу чергу, намагатися якнайкраще розуміти суспільства Європи, усвідомлювати культурний контекст тамтешніх мешканців, намагатися якнайдоступніше та найефективніше донести до них українське бачення ситуації.
Наразі ж це виглядає не менш жалюгідно, ніж анекдотичні дружини червоних офіцерів у Львові 1939: ніби і вийшла на вулицю у європейській одежині, от тільки нічна сорочка на людях виглядає дикувато.
Павло Зуб«юк, для УП
Це абсолютно не виправдовуючи дурацький журнал.
www.bbc.co.uk/russian/russia/2015/01/150105_levada_volkov_putin_15_years
Я так розумію, що ваша позиція така, що нехай чувак на тачці за 50К і далі платить 243,60грн/міс податків. Бо, а раптом, заплативши податки, він не захоче підняти зарплату?
Як на мене, така позиція, як мінімум, дивна. Власне, працівники «середньої ланки освіти, медицини, бюджетних, державних установ» саме тому і живуть на межі з бідністю, бо платити їм достойну зарплатню немає з чого. Між іншим, приватні підприємці в Європі платять до 50% податків, і нічого, не скаржаться. Ці податки включені у вартість товару/послуг.
Що стосується роботи, то роботи є «валом». Реально «валом». Але тільки така робота, де треба реально працювати, а не протирати штани.
Ми зараз говоримо про наповнення бюджету країни за рахунок податків. Податків, які зараз не надходять, приховуються.
А працівник, при влаштуванні на роботу, погоджується або не погоджується на певну зарплатню. Його ж ніхто не примушує працювати, він(вона) не раб.
Кого це торкнеться в першу чергу?
Мажорів які їздять на машинах за 100К доларів, живуть в 3-х поверхових будинках за 500К доларів, а платять 243,60грн/міс єдиного податку.
І не проблема в тому, що в них є гроші. Люди, які самі себе забезпечують роботою, створюють собі і іншим робочі місця, це круто. Але проблема в тому, що вони не хочуть платити навіть ті мізерні 3-5% податків, які передбачені для легального ведення бізнесу. От їх і треба перевіряти, чому витрати в тисячі раз перевищують заробіток.
А у більшості звичайних людей і так знімають до 40% з зарплати. Їм переживати нічого.
А якщо в когось є сумніви, то просто прогуляйтесь по місту, проїдьтесь громадським транспортом, подивіться на людей… і всі ілюзії розвіються. Люди повинні, в першу чергу, внутрішньо дорости до європейців, а всі ці «одні дають, інші беруть» — то є наслідок, а не причина.
І скріншот результату пошуку, раптом видалять…
Додам його фото, якщо раптом хтось не знає про кого мова…
Що скажете про це?
От тільки людям треба пояснювати яку саме позицію обиратиме кандидат в тих чи інших голосуваннях. Які закони готуватиме і т.д, а не 100500 раз про «регіоналів» і Федорука…